О, прекраснокрилі вісники кривавих небес! Ви ширяєте в небі, немов величні кораблі, розтинаючи простір веслами своїх широких чорних крил. Ваші жадібні дзьоби ладні проковтнути сонце. Ваші пісні над полем тінга кольчуг та мечів звучать краще за спів солов’їв. Ви уносите до Сварги душі загиблих героїв та звільняєте нашу благословенну землю від ворожого падла. Ваші горді постаті прикрашають навіть нашого Всеотця, і довершеною гармонією у ніг Його возлежать степові сіроманці. Ви, віщуни, завжди знаєте, де буде битва і збираєтесь там, перекриваючи небо чорними хмарами несамовитої наснаги дивного видовища перемоги життя над смертю!